Сергій Тимченко: «Закликаю селян не продавати землю»

Усе своє життя кожний українець прожив з усвідомленням того, що його рідна земля — найцінніша і найбагатша у світі. Ми були «житницею Європи», потім стали «житницею Союзу». Тепер, переконують, для того щоб повернути собі колишню славу, Україна має запровадити продаж сільгоспугідь. Розробники відповідного законопроекту стверджують, що обіг земель сільськогосподарського призначення стане поштовхом до розвитку українського села, агропромислового комплексу та економіки країни в цілому. Серед них — голова Державної земельної агенції (колишнього Держкомзему) Сергій ТИМЧЕНКО, який у нашій розмові наводить урядові та президентські аргументи.

— Завершення земельної реформи потребує політичної волі. Попереду — чергові вибори, на яких Партія регіонів планує перемагати. Чи є ризики, що влада відступиться і відкладе завершення цієї реформи на післявиборний час?

— Я маю можливість прямо спілкуватися з Президентом і знаю про його чітку політичну волю завершити земельну реформу. Затягувати далі вже нікуди, адже вона триває двадцять перший рік. Заявляю відповідально: законопроект «Про ринок земель» буде розглянутий парламентом. Тим паче, він уже став власністю Верховної Ради, яка остаточно й вирішить його долю.

Переконаний, що законопроект — можливо, із суттєвими змінами — таки буде ухвалений. А ті зміни, на яких наполягають депутати, і мені до душі.

— Як і очікувалося, вже в перші дні пленарної роботи Верховна Рада розглядає в комітетах проект закону про ринок землі. Як із вуст міністра аграрної політики і продовольства, так і низки експертів лунають пропозиції про його «доопрацювання». Які вдосконалення ще планується внести?

— Сьогодні законопроект перебуває на розгляді у профільному комітеті парламенту. Я також беру участь у дебатах. З настроїв дискутуючих відчуваю, що в деяких позиціях він зазнає суттєвих змін. Зокрема, народні депутати налаштовані зробити більш жорсткими вимоги до покупців землі, водночас — не обмежуючи свободу для продавців.

Дискусія щодо землі відбувається з великою емоційною напругою. Окрім урядового законопроекту, є ще кілька альтернативних. Втім, депутати як від більшості, так і від опозиції сходяться на думці, що право володіти землею повинно надаватися виключно громадянам України. Саме тому з ринку усуваються іноземці та будь-які юридичні особи.

Найбільш гострою мені бачиться дискусія щодо запропонованого урядом розміру максимальної площі земельної ділянки у власності однієї особи — 2100 гектарів. Практично всі депутати схильні зменшити її, хоча з цього приводу є різні думки. Звучать пропозиції обмежити площу купівлі землі ста чи й п’ятдесятьма гектарами, хоча тоді вже мені не зовсім зрозуміло: лопатою чи трактором обробляти таку ділянку? Є пропозиції про середньоєвропейську практику — триста-п’ятсот гектарів. Проблеми тут, на мою думку, немає: максимальну площу землі можна обмежити, адже це буде ще одним запобіжником, який ускладнить (у разі, якщо розробники закону чогось недогледіли) скуповування землі на підставних осіб. Хоча в законопроекті вже передбачено антимонопольну перевірку та надання декларацій про походження коштів, за які купуватиметься земля.

Враховано й ті «граблі», коли земельна спекуляція набувала галопуючих темпів, перетворившись на своєрідну піраміду, й зрештою луснула. Проти земельних спекулянтів проект закону виставляє мито у розмірі ста відсотків нормативної вартості землі у перший рік її перепродажу, а це близько 20 000 гривень за гектар. Щороку цей відсоток зменшуватиметься на десять відсотків, проте все одно робить невигідним перепродаж землі.

— Сьогоднішню нормативну оцінку землі аж ніяк не назвеш реальною.

— Постановою уряду передбачено, що нормативна грошова оцінка землі вже з наступного року зросте в 1,7 разу. Та ця позиція сприймається вкрай неоднозначно. У дискусіях в комітеті беруть участь представники всіх форм господарювання, і орендарі землі заперечують проти її переоцінки, адже їм доведеться сплачувати більшу орендну плату. Я ж уважаю, що цей коефіцієнт необхідно запроваджувати, адже формула оцінки землі, що не змінювалася з 1995 року, не враховувала ні реальних інфляційних процесів, ні змін вартості сільськогосподарської продукції. Для мене є неприйнятним, коли власник чотирьох гектарів найкращої у Європі землі живе за межею бідності. Тому я за те, щоб селяни отримували більшу орендну плату. Зміна коефіцієнта дасть змогу підвищити ціну оренди в середньому до 600-700 гривень за гектар.

Велику дискусію в комітеті також викликали пропозиції щодо мінімальної вартості землі. З цього приводу існують діаметрально протилежні думки. Зокрема, одні відстоюють позицію, що продаж землі має здійснюватися по ціні, не нижчій від нормативної грошової оцінки. Інші наполягають на встановленні фіксованої вартості землі — скажімо, дві чи три тисячі доларів за гектар. Наша ж пропозиція стосується вільного й ринкового визначення ціни, де її формують тільки продавець і покупець. Відповідно, ціна має бути вільною.

Не виключено, що до покупця будуть виставлені додаткові вимоги, як-то проживання й зайнятість на селі, фахова підготовка тощо.

Це основні елементи полеміки, яка відбувається у комітеті.

— Щодо фахового та інших обмежень для покупця. Такий крок суттєво вплине на ціну землі, адже великих грошей у селян якраз і немає.

— Саме з цієї причини у комітеті й наголошують на необхідності зменшення граничного розміру земельної ділянки. Закон орієнтовано перш за все на розвиток фермерських господарств, малого і середнього агробізнесу на селі. Тому депутати від різних політичних фракцій однозначно проти підтримки інтересів великого аграрного бізнесу. Загалом під час дискусій виникла пропозиція запровадити фіксований граничний розмір оренди землі для агрохолдингів.

Наша позиція в цьому питанні така — оренда має бути довгостроковою, бо короткі терміни призводять до деградації землі. А щодо обмеження площі оренди, то я такий крок підтримую. Єдине, треба розробити правовий механізм, врегулювати питання з діючими підприємствами, які вже використовують сотні тисяч гектарів.

— Не секрет, що частина земель і попри мораторій уже продана або ж у договорах оренди прописано першочергове право її викупу.

— Позиція проекту закону така: всі чинні на сьогодні договори діятимуть протягом того терміну, на який вони укладені. Проте угоди, де прописане право на подальший першочерговий викуп землі, будуть недійсними. Питання ж про землю, що вже викуплена за тіньовими схемами, у кожному конкретному випадку буде вивчатися, про що вже є відповідне доручення від Президента правоохоронним органам.

— В одному з районних управлінь земельних ресурсів бачив плакат із вашим закликом до селян не продавати свою землю. Чому так?

— Я справді раджу селянам не продавати свою землю. Перш за все тому, що земля — неоціненний капітал, а по-друге, тому що ціна на неї у перспективі буде зростати. Тому й не хочу, щоб люди продешевили. Загалом держава зацікавлена у тому, щоб селянину було вигідно жити і працювати на землі. З цією метою і створюється Державний земельний банк, який орієнтуватиметься на підтримку малого й середнього бізнесу на селі шляхом надання дешевих кредитів під заставу землі. Крім того, плануються і безвідсоткові кредити, спрямовані на розвиток інфраструктури агропромислового комплексу.

Щодо ціни землі. У Польщі й Угорщині сьогоднішня ціна — від трьох тисяч євро за гектар. У Франції й Голландії — від десяти до тридцяти тисяч євро. Наші ж розрахунки показують, що в перший рік після скасування мораторію на продаж угідь гектар української землі коштуватиме 500-800 доларів. Зрозуміло, що потім земля стрімко дорожчатиме.

Чому у них земля дорога, а в нас — дешева? По-перше, спочатку пропозиція явно перевищуватиме попит. А вже далі набудуть сили три головні фактори, які й визначають ціну землі: консолідація її у великі інвестиційно привабливі ділянки, розвиток інфраструктури АПК (дороги, елеватори, техніка), а також підвищення родючості ґрунту.

Сьогодні з боку держави відсутній контроль за використанням землі. Проте земельна реформа запроваджує чіткі його механізми. Чим швидше розвиватимуться всі три названі напрями (а земельна реформа ставить саме таку мету), тим дорожчою буде земля. Сподіваюся, через шість-сім років наші вгіддя подорожчають у десять, а то й у п’ятнадцять разів. Мій обов’язок — попередити про це людей, наголосити, що землю краще не продавати.

— Як зміняться орендні відносини після запровадження ринку земель?

— Ціна за оренду також зростатиме, а орендарів ми поставимо у чіткі рамки. Щонайперше, вони муситимуть розраховуватися за оренду землі виключно грошима, а не мішком збіжжя, як сьогодні. По-друге, вже почалася конкуренція за оренду більшими відсотками орендної плати. Ми вже маємо непоодинокі випадки, коли за оренду сплачують не три, а шість і більше відсотків нормативної оцінки землі.

З урахуванням того, що оренда з Нового року, скоріш за все, майже вдвічі подорожчає, вважаю це гарним стимулом не продавати землю.

— За новітню історію кілька разів змінювалася процедура видачі державних актів. Частина з них не має кадастрових номерів, що унеможливлює будь-які правочини з власністю. Реалії такі, що люди нині змушені заново переробляти і всю технічну документацію, і сам державний акт, що виливається у значні витрати.

— На сьогодні справді семи мільйонам державних актів на земельні ділянки не присвоєно кадастрових номерів. Часто для їх присвоєння необхідно оформити технічну документацію на ділянку, а це і виїзд спеціалістів на місце, і геодезичні роботи тощо. Вартість таких робіт відрізняється залежно від регіону і сьогодні становить від 300 до 600 гривень, якщо роботи проводять державні підприємства.

На нараді у Президента ставилося питання про те, що на ці потреби необхідно закласти кошти у державному бюджеті. Вже минулого тижня Держземагентсву на 2012 рік із державного бюджету додатково виділили понад 320 мільйонів гривень для безоплатної видачі державних актів. Частина коштів, швидше за все, піде на оформлення технічної документації та присвоєння кадастрових номерів власникам держактів старого зразка.

— Як на мене, то ще більша проблема полягає в тому, що певними роботами займаються різного роду приватні посередницькі, а не державні структури. Повз державу і повз Держагенцію земельних ресурсів проходять, без перебільшення, мільярди гривень за різного роду довідки, реєстри, оцінки, без яких нотаріус не здійснить навіть процедуру набуття спадщини. Чому так?

— Знаю про це. Я також вкрай невдоволений роботою ліцензійних структур. Невдоволений як тим, що вони здирають три шкури, так і низькою якістю їхньої роботи. Статистика показує, що дев’ять із десяти їхніх робіт ми повертаємо на доопрацювання.

Зараз саме готується проект постанови уряду, в якій передбачається обов’язкове навчання претендентів на здобуття ліцензії у державних вишах, складання іспиту за профілем майбутньої роботи. Сьогодні справді цією діяльністю займаються люди надзвичайно далекі від землі, ті, хто користується зв’язками й хабарами для проштовхування своїх послуг. Від цього страждають усі, а передусім люди — споживачі таких послуг. Щоправда, проти такого кроку протестує комітет з підприємництва, бо ми, мовляв, обмежуємо конкуренцію.

Отож закликаю людей звертатися передусім у державні землевпорядні структури, щоб уникнути тих негативних наслідків, що сьогодні мають місце.

— До закінчення мораторію на продаж землі залишилося обмаль часу, проте закон, який регулюватиме цей ринок, ще не ухвалено. Чи готова буде Державна земельна агенція працювати в нових умовах вже з 1 січня 2012 року?

— Така готовність у нас уже є. Ми добираємо й навчаємо кадри, готуємось до земельних аукціонів, на яких продаватиметься державна й комунальна земля. Вже ухвалено закон про державний земельний кадастр, за яким видача й реєстрація всіх державних актів переходить до райуправлінь земельних ресурсів. Ми суттєво спростили всю цю систему: вже не буде походів «по кадастр» по різних кабінетах.

У райземах формуються нові професії — державного кадастрового реєстратора. Його робота будуватиметься за принципом єдиного вікна, до якого треба подати документи за необхідним переліком, а вже всі погодження здійснюватиме саме він. Реєструвати він має за чотирнадцять днів, а видавати витяги — в день подання заяви. Тепер уже не «горітимуть» і не «зникатимуть архіви», бо всі дані вноситимуться до єдиної електронної бази. Це наша спільна програма зі Світовим банком. Наразі до реєстру вносяться дані про всі земельні ділянки. За рік плануємо впоратися з цією роботою.

Діяльність кадастрового реєстратора буде персоніфікована іменною печаткою та електронним підписом. Відповідно у разі порушення термінів або ж якщо він увів неправильну інформацію про земельну ділянку, передбачено штраф у розмірі від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Матиме місце повторний «збій» — штраф від 50 до 200 розмірів неоподатковуваних мінімумів. За третім разом людина втратить роботу і потрапить під пильне око правоохоронних органів.

— Через аукціони здійснюватиметься продаж усіх земельних ділянок?

— Ні, таким чином продаватиметься тільки державна і комунальна земля. А приватний власник і покупець ітимуть до нотаріуса, який через електронну базу даних отримає всю необхідну інформацію і укладе угоду. Її треба буде ще зареєструвати у структурі Мін’юсту, що тепер формується.

При продажі ж землі державної чи комунальної головне завдання — максимальна ціна для держави. Земельні аукціони дадуть змогу місцевим бюджетам отримувати сотні тисяч гривень щорічно.

Олександр ЧЕРЕВКО

Газета «Сільські вісті», 23 вересня 2011 року

Возникли вопросы?

Позвоните по тел. +38(099) 015-84-79
или
Заполните форму и мы с вами свяжемся